Для дітей,  батьків та вчителів

     Я  з гордістю думаю про себе: Я -УЧИТЕЛЬ.

 

    Кожний раз, коли до мене приходять першокласники, дуже хвилююся, бо розумію, що повинна не тільки сформувати у дітей певні знання,  вміння та навички, а й розкрити здібності кожного, бо ще Сократ говорив: «У кожної людини сонце, тільки дайте йому світити».

 

   Для усіх моїх маленьких учнів я  намагаюся бути не тільки  першою вчителькою,  а й другою мамою, знайти «ключик» до серця кожного .

 

    Мені цікаво все із моїми учнями: радіти, інколи засмучуватися разом з ними, давати їм поради.  А вони віддають мені свою любов і повагу. Мої учні дуже багато читають і знають. Цими знаннями залюбки діляться з однокласниками та зі мною. За це я їм вдячна.

 

   Так, професія вчителя забирає багато сил та життєвої енергії. Інколи дивуєшся – звідки  ми, вчителі ,беремо сили, щоб бути одночасно і вихователем, і педагогом, артистом, скульптором,  батьком та матір’ю  для своїх учнів? Яким же невичерпним має бути наше натхнення!

 

  Дуже точно і влучно на це питання дає  відповідь відомий письменник С.Л. Соловейчик: «Він артист, але його слухачі та глядачі не аплодують йому. Він скульптор, але його праці ніхто не бачить. Він  - лікар, але його пацієнти рідко дякують йому за лікування та далеко не  завжди  хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для  щоденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї справи ».  Отже, професія вчителя - це і труд, і покликання.          

 

    За своє життя я не створила собі жодного ідеалу, але вважаю, що у кожної людини мають бути цінності. Для мене святим є батьки, сім’я, мої сини, Владислав та Іван, добре ставлення та любов до людей.

 

     Усе в житті починається з любові. У ній народжується краса, гармонія,  лад,  єдність.  Любов  —  радість,  любов  — джерело натхнення. Тому основним моїм принципом є ЛЮБИТИ: любити життя, любити людей, любити свою професію.  Потрібно відкривати своє серце і душу для  близьких і рідних,  для  друзів, творити добро на  землі. Потрібно будь-що залишатися людьми, бо це мистецтво щонайвище в світі.

 

      Усе починається з любові.Наш шлях і вродження життя,Який пройти ми всі готові,Аж до кінця, без вороття.

 

    Я ніколи не забуду свою першу альма-матер. Я ціную те, що мої учні Слободзян Олександра та  Бондарєва Анастасія є студентами Уманського педагогічного інституту і в майбутньому планують працювати на вчительській ниві.

 

    Найбільша моя цінність – міцна родина, надійний чоловік, щастя  та успіхи моїх дітей, мій колектив, в якому я працюю вже 16 років.

 

Заходжу в клас сьогодні наяву

 

І бачу очі, сповнені надії,

 

І світлом цим окрилена живу.

 

Хай не міліє знань ясна криниця,

 

Хай засівають ниву сіячі

 

Розумним, добрим, вічним, променистим!

 

В руках у нас – майбутнього ключі!

 

      За час роботи було багато як радісних моментів, коли я гордилася, що я – Учитель, так і розчарувань у професії. Однак, розумію: якщо хоч одна дитина з вдячністю згадає мої уроки, моя праця не буде марною.